Словарь української мови (1924)/побалакати
Зовнішній вигляд
◀ побалазувати | Словарь української мови П побалакати |
побанити ▶ |
|
Побала́кати, каю, єш, гл. Поговорить; поболтать. Іди ж до Галі та гляди — гарненько побалакай з нею. Шевч. 284. Погулявши, побалакавши… пішов багатий брат. Рудч. Ск. II. 144.