Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побалакати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побалакати
Берлін: Українське слово, 1924

Побала́кати, каю, єш, гл. Поговорить; поболтать. Іди ж до Галі та гляди — гарненько побалакай з нею. Шевч. 284. Погулявши, побалакавши… пішов багатий брат. Рудч. Ск. II. 144.