Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поблукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поблукати
Берлін: Українське слово, 1924

Поблука́ти, ка́ю, єш, гл. Поблуждать, побродить, поскитаться. Поблукавши мій Петрусь, до мене вп'ять вернувсь. Котл. НП.