Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побрести

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побрести
Берлін: Українське слово, 1924

Побрести́, бреду́, де́ш, гл. 1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Ном. Хоч побреду через воду, да до свого роду. Чуб. V. 460. 2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів. Рудч. Ск. II. 14.