Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побрязкувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побрязкувати
Берлін: Українське слово, 1924

Побря́зкувати, кую, єш, сов. в. побря́зкати, каю, єш, гл. Бряцать, побряцать, побрякивать. Перенесу ключі не побрязкуючи. Мет.