Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побуяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побуяти
Берлін: Українське слово, 1924

Побуя́ти, буя́ю, єш, гл. Побуйствовать, погулять. То вже бідний козак розгадає п'ятак, то нельзя по улиці пійти побуяти. АД. I. 114.