Словарь української мови (1924)/побігати

by Борис Грінченко

◀ побігання

Словарь української мови Борис Грінченко П побігати

побігач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побі́гати, гаю, єш, гл. Побѣгать. По світу як іще побіга, чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен.

Побіга́ти, га́ю, єш, гл. = Побігти. І теє промовляли (кінні брати), відтіль побігали. АД. I. 107.