Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побідник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побідник
Берлін: Українське слово, 1924

Побі́дник, ка, м. Побѣдитель. І свій палаш, що звавсь побідник, до боку Низа прив'язав. Котл. Ен. V. 45.