Словарь української мови (1924)/побірати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побірати
Берлін: Українське слово, 1924

Побіра́ти, ра́ю, єш, гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш. Гн. II. 260.