Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пов'ючити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пов'ючити
Берлін: Українське слово, 1924

Пов'ю́чити, чу, чиш, гл. Навъючить (многихъ) Стоять коні попутані, пов'ючені. Нп.