Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пов'язати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пов'язати
Берлін: Українське слово, 1924

Пов'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Завязать, надѣть. Я пов'яжу на голову червону скиндячку. Кв. 2) Связать (во множествѣ). (П'яних) пов'язав. Чуб. II. 362. Сирою сирицею назад руки пов'язано. АД. I. 90. Ой зійдуться вороженьки снопики пов'яжуть. Чуб. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Мет. 60. Ой пов'яжу льон, ой пов'яжу льон хоть сирою дубиною. Чуб. Взяли мене (калину) поламали і в пучечки пов'язали. ЗОЮР. II. 243.