Словарь української мови (1924)/повелівати
| ◀ повеличити | Словарь української мови П повелівати |
повеління ▶ |
|
Повеліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. повелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265.
| ◀ повеличити | Словарь української мови Борис Грінченко П повелівати |
повеління ▶ |
|
Словарь української мови — П
повелівати
Борис Грінченко
1924
Повеліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. повелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265.