Словарь української мови (1924)/повершити
| ◀ поверховиця | Словарь української мови П повершити |
повеселити ▶ |
|
Поверши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Окончить дѣло. Коли сам, каже, не повершу, то синові передам. Шевч. 151. 2) Превзойти. Я завтра мабуть і вас повершу спати. Славяносерб. у. Отже ж дарма, що цей бичок менший, — а він більшого за літо повершить. Міус. окр.