Словарь української мови (1924)/повивертати

by Борис Грінченко

◀ повивач

Словарь української мови Борис Грінченко П повивертати

повивертатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повиверта́ти, та́ю, єш, гл. 1) Опрокинуть (многое), опрокидывая вылить или выбросить. Страву повивертав, посуду побив. Мнж. 43. Глечики повивертала. Предки наші славні в склепах спочивали, а тепер їх гайдамаки з трун повивертали. К. Досв. 27. 2) Выворотить, вывернуть наизнанку. Кожухи повивертали. 3) Выставить, выпятить, выворотить. Пішов бідний брат до волів, а вони лежать, боки повивертали. Рудч. Ск. II. 132.