Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повивач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повивач
Берлін: Українське слово, 1924

Пови́вач, ча, м. Свивальникъ. Мил. 29. Там Пречиста сина купала, а скупавши повивачем сповила. ХС. VII. 444.