Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повидирати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повидирати
Берлін: Українське слово, 1924

Повидира́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Вырвать (во множ.). Не куй, зозуленько, темненької ночі, повидираєш на ліщиноньку очі. Чуб. III. 157.