Словарь української мови (1924)/повиймати
| ◀ повиїздити | Словарь української мови П повиймати |
повикидати ▶ |
|
Повийма́ти, ма́ю, єш, гл. Вынуть (во множ.). Уже й шаблі повиймали, щоб рубать. ЗОЮР. I. 120. Повиймаю чорний терен з білих ніг. Чуб. V. 626. А я ж його звичай знаю, двері й вікна повиймаю. Чуб. Повийма́ти о́чі. Выколоть глаза. Очі повиймав. Мир. ХРВ. 33. Дай гочі повиймати, то дам пити. Рудч. Ск. II. 49.