Словарь української мови (1924)/повикидати

by Борис Грінченко

◀ повиймати

Словарь української мови Борис Грінченко П повикидати

повикінчувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повикида́ти, да́ю, єш, гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262. Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх. Харьк. у.