Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повикидати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повикидати
Берлін: Українське слово, 1924

Повикида́ти, да́ю, єш, гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262. Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх. Харьк. у.