Словарь української мови (1924)/повинен
Зовнішній вигляд
◀ повимуштровувати | Словарь української мови П повинен |
повинитися ▶ |
|
Пови́нен, нна, не = Повинний. Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не любить, як повинен. Грин. III. 242. Я царь — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159.