Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повипадати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повипадати
Берлін: Українське слово, 1924

Повипада́ти, да́ємо, єте, гл. Выпасть (во множеств.). Чи чуєш, дядьку! Щось у тебе з воза повипадало! Кіев. у. Зуби… повипадали. Чуб. II. 270.