Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повипікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повипікати
Берлін: Українське слово, 1924

Повипіка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Выпечь (во множествѣ). 2) Выжечь (во множествѣ). Повипікала йому очі. Коню очі повипікав. Драг. 303.