Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повипірати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повипірати
Берлін: Українське слово, 1924

Повипіра́ти, ра́ю, єш, гл. Вытѣснить, вытолкать (многихъ). Повипірала б я вас за старців. Г. Барв. 4.