Словарь української мови (1924)/повиточок

by Борис Грінченко

◀ повитоптувати

Словарь української мови Борис Грінченко П повиточок

повиточувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повито́чок, чка, м. 1) Свивальникъ и пеленки, въ которые завернутъ ребенокъ. А жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку. Чуб. V. 665. 2) Сорочка (въ которой родится иногда животное). Теля в повиточку. Богод. у.