Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повиточувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повиточувати
Берлін: Українське слово, 1924

Повито́чувати, чую, єш, гл. 1) Выточить на токарномъ станкѣ (во множествѣ). Колеса штучно повиточувані. Г. Барв. 137. 2) Выцѣдить (во множествѣ). З обох барильців повиточував усе, що там було.