Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повкупі

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повкупі
Берлін: Українське слово, 1924

По́вкупі, нар. Вмѣстѣ. Ми з Катрею зараз зійшли з хати, стали повкупі під дверима. МВ. II. 111.