Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повкутувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повкутувати
Берлін: Українське слово, 1924

Повку́тувати, тую, єш, гл. Окутать, закутать (во множествѣ). Стоять мажі, шкурами повкутувані. Рудч. Ск. II. 173.