Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повно
Берлін: Українське слово, 1924

По́вно, нар. Полно, до верху. Добре господині, коли повно в судині. Ном. № 1404. Вже несила: випив повно. МВ. (О. 1862. III. 68). Ум. Повне́нько, повне́сенько.