Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повновидий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повновидий
Берлін: Українське слово, 1924

Повнови́дий, а, е. Круглолицый, полнолицый. К. ЧР. 45. Чоловік плечистий, русявий, повновидий. ЗОЮР. I. 97. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий. МВ. II. 7. Місяць… був би повновидий. Дещо.