Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поводатарь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поводатарь
Берлін: Українське слово, 1924

Повода́тарь, повода́тирь, ря, м. = Поводарь. Поки я з вами, то буду вашим поводатарем. Стор. МПр. 117. Сліпий лучче ходить, як поводатирь водить. Ном. № 4659.