Словарь української мови (1924)/поволокти
| ◀ поволока | Словарь української мови П поволокти |
поволоктися ▶ |
|
Поволокти́, чу́, че́ш, гл. Поволочь, потащить. Москаль встав і насилу поволік потомлені ноги. Левиц. I. 2. Чи не поволочеш ти вовчого хвоста? Ном. № 11037.