Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поволоктися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поволоктися
Берлін: Українське слово, 1924

Поволокти́ся, чу́ся, че́шся, гл. Потащиться. О!.. стягтись та поволоктись: казав чоловік — маку дам. Ном. № 10891. Сама вона кудись поволоклась із сусід, бо вона в сусідах жила. Г. Барв. 175.