Словарь української мови (1924)/повсихати

by Борис Грінченко

◀ повсегда

Словарь української мови Борис Грінченко П повсихати

повсічасний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повсиха́ти, ха́ємо, єте, гл. Усохнуть (во множествѣ). Як з тобою спізнавались, сухі дуби розвивались, як любитись перестали, однолітки повсихали. Чуб. V. 62. Були річки, — повтікали, були ставки, — повсихали. Чуб. V. 540.