Словарь української мови (1924)/повстрявати

by Борис Грінченко

◀ повстромлюватися

Словарь української мови Борис Грінченко П повстрявати

повсть ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повстрява́ти, ряємо́, єте́, гл. 1) Втыкаться (во множествѣ). Такий ліс, що йому кінця нема, а високий такий, що аж у небо вершки повстрявали. Грин. II. 347. 2) Вмѣшаться (о многихъ). І чого вони всі туди повстрявали? Хиба то їх діло? Харьк.