Словарь української мови (1924)/повчитися

by Борис Грінченко

◀ повчити

Словарь української мови Борис Грінченко П повчитися

повчіплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повчи́тися, вчу́ся, вчи́шся, гл. 1) Поучиться. От же взявся танцювати, та може й не вмію! Повчитись було у кривого Хоми. Кв. 2) Только во мн. ч. Научиться (о многихъ). Сами з себе письменства повчились Екатериносл. у.