Словарь української мови (1924)/повідати
| ◀ повід | Словарь української мови П повідати |
повідач ▶ |
|
Повіда́ти, да́ю, єш, сов. в. пові́сти, ві́м, віси́, гл. Говорить, разсказывать, разсказать. Ой карабин на стілочку, карабин на клинку, повідає губернатор: шкода тебе, синку. Чуб. V. 1004. Як же, каже, Алкане башо, твій сон одгадати, що ти не можеш нам повідати. Макс. Черчук просить, щоби сісти, бо він має щось повісти. Гол. III. 351. Повідж мені правдочку. Гол. Ой летіли дикі гуси… правди мені не повіли. Гол. Повідати сама до себе. Драг. 308.