Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повідбивати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повідбивати
Берлін: Українське слово, 1924

Повідбива́ти, ва́ю, єш, гл. Отбить (во множествѣ). Як би йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Ном. № 2514. Так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта рачки додому долізе. Кв.