Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повідець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повідець
Берлін: Українське слово, 1924

Повіде́ць, дця́, м. 1) Ум. отъ повід. 2) Веревка, которой привязываютъ ногу ягненка къ другому ягненку. О. 1862. V. Кух. 32.