Словарь української мови (1924)/повідець
Зовнішній вигляд
◀ повідеркове | Словарь української мови П повідець |
повідживати ▶ |
|
Повіде́ць, дця́, м. 1) Ум. отъ повід. 2) Веревка, которой привязываютъ ногу ягненка къ другому ягненку. О. 1862. V. Кух. 32.