Словарь української мови (1924)/повірник
Зовнішній вигляд
◀ повірний | Словарь української мови П повірник |
повірувати ▶ |
|
Пові́рник, ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный.
◀ повірний | Словарь української мови Борис Грінченко П повірник |
повірувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
повірник
Борис Грінченко
1924
Пові́рник, ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный.