Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повірник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повірник
Берлін: Українське слово, 1924

Пові́рник, ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный.