Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повішати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повішати
Берлін: Українське слово, 1924

Пові́шати, шаю, єш, гл. 1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі. 2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Чуб. III. 335. Так їх (козаків) і повішали. Драг. 417.