Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повішеник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повішеник
Берлін: Українське слово, 1924

Пові́шеник, ка, м. = Повішальник. ЕЗ. V. 209.