Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повіяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повіяти
Берлін: Українське слово, 1924

Пові́яти, ві́ю, єш, гл. Повѣять. Ой повій, вітроньку, з гори в долиноньку. Чуб. V. 134. Повій, вітре холодненький, з глибокого яру. Мет. 84.