Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/погавкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погавкати
Берлін: Українське слово, 1924

Пога́вкати, каю, єш, гл. Полаять. Собака погавка, а вітер рознесе. Шевч. (О. 1862. VI. 13).