Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пов'янути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пов'янути
Берлін: Українське слово, 1924

Пов'я́нути, ну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Ой у полю при дорозі пов'янули цвіти. Гол. I. 14. На городі бузина — пов'яло коріння. Чуб. V. 9.