Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поганяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поганяти
Берлін: Українське слово, 1924

Поганя́ти, ня́ю, єш, гл. Погонять. Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє. Ном. Оре милий своїм плугом, чужа мила поганяє. Мет. 57.