Словарь української мови (1924)/погасати

by Борис Грінченко

◀ погарюкати

Словарь української мови Борис Грінченко П погасати

погасити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погаса́ти, са́ю, єш, сов. в. пога́снути, ну, неш, гл. Погасать, погаснуть, потухать, потухнуть. Горіло світло, погасало, погасло. Шевч. 148. Пішов по масло, та й в печі погасло. Ном. № 10934. Уже зорі погасають, ранок наступає. Федьк. II. 81.