Словарь української мови (1924)/погнатися
| ◀ погнати | Словарь української мови П погнатися |
погнисти ▶ |
|
Погна́тися, жену́ся, не́шся, гл. 1) Погнаться. Піймав, не піймав, а погнаться можна. Ном. № 4281. Чорт погнавсь за ним і не догнав. Рудч. Ск. I. 69. 2) Отправиться, пойти, гоня; побѣжать. Покинув чоловік упруга недоораного, погнавсь із воликами додому. Г. Барв. 198. Троє товару погналось геть дорогою. Драг. 64. Свої волі набралася, на весілля погналася. Чуб. V. 562. 3) Вырасти. Висадки пішли в кущі, а цибуля погналася в стрілки. Левиц. I. 28. 4) Соблазниться, польститься. Погнавсь, що велике качання.