Словарь української мови (1924)/поголіти
| ◀ поголитися | Словарь української мови П поголіти |
поголовастий ▶ |
|
Поголі́ти, лі́ємо, єте, гл. Обѣднѣть, обнищать (о многихъ). Не тим наші діди поголіли, що солодко пили й їли. Ном. № 7239. І здається сей німець на зайві дні їх не займав так як колись при Ондрію Степановичу було, що инколи поспіл три тижні роблять, а поголіли зовсім люде. О. 1862. V. 111.