Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/погонити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погонити
Берлін: Українське слово, 1924

Пого́нити, ню, ниш, гл. = Поганяти. Ані стій, ані погони. Посл. Ой у лузі воли в плузі, мій милий погонишь, за поясом батіг носить, за мною голосить. Чуб. V. 73.