Словарь української мови (1924)/погонити

by Борис Грінченко

◀ погонець

Словарь української мови Борис Грінченко П погонити

погонич ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пого́нити, ню, ниш, гл. = Поганяти. Ані стій, ані погони. Посл. Ой у лузі воли в плузі, мій милий погонишь, за поясом батіг носить, за мною голосить. Чуб. V. 73.