Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/погорілий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погорілий
Берлін: Українське слово, 1924

Погорі́лий, а, е. 1) Погорѣлый. Боюся ще погорілу хату руйнувати. Шевч. 264. 2) Погорі́ле = Погорілля. На погоріле хоч шажок дайте. Макс.