Словарь української мови (1924)/погубити
| ◀ погубитель | Словарь української мови П погубити |
погубляти ▶ |
|
Погуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Растерять. Заплакали запорожці, коней погубивши. Чуб. V. 940. 2) См. Погубляти.
| ◀ погубитель | Словарь української мови Борис Грінченко П погубити |
погубляти ▶ |
|
Словарь української мови — П
погубити
Борис Грінченко
1924
Погуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Растерять. Заплакали запорожці, коней погубивши. Чуб. V. 940. 2) См. Погубляти.