Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/погукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погукати
Берлін: Українське слово, 1924

Погука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Покричать. Ой піду я, гукаючи, горобчика шукаючи, буду в жалю погукати, горобчика проклинати. Чуб. V. 273. 2) Громко позвать.